...." Додаток
до листа Міністерства
освіти і науки України
від 17.08.2016р. № 1/9-437
Початкова школа
У сучасних умовах ефективність початкової освіти
пов’язується з реалізацією компетентнісного підходу. Компетентнісні результати навчання визначено у Державному стандарті
початкової загальної освіти (2011р.), вимогах до засвоєння програмового змісту
з кожного навчального предмета (2012р.), до контролю та оцінювання навчальних
досягнень учнів (2014р.). Нині постає потреба у визначенні
резервів підвищення ефективності навчального процесу на засадах
компетентнісного підходу і розкритті механізмів їх використання у професійній
діяльності педагогів.
Як свідчать результати аналізу
сучасної практики, ефективній реалізації
компетентнісного підходу в навчанні молодших школярів сприяють:
зміни
підходів до підготовки і проведення уроку як основної форми організації
навчальної діяльності в умовах класно-урочної системи навчання (певне
структурування, встановлення міжпредметних зв’язків, конструювання на засадах міжпредметної інтеграції);
розширення
діапазону організаційних форм, методів навчання, способів навчальної взаємодії,
що мають на меті практичну спрямованість навчання і базуються на взаємозв’язках
урочної та позаурочної діяльності.
В умовах постійного збільшення обсягів навчального матеріалу дитині дедалі
складніше зібрати їх у цілісну картину. Тож на зміну урокам, на яких традиційно здебільшого переважає вивчення
теоретичного матеріалу, мають прийти компетентнісно орієнтовані, що сприяють
цілісному сприйняттю навчального матеріалу, формуванню системного мислення,
позитивного емоційного ставлення до пізнання. Одним із ефективніших шляхів їх
конструювання з урахуванням окреслених завдань є встановлення міжпредметних зв’язків – окремі короткочасні моменти
включення в урок запитань і завдань з матеріалу інших навчальних предметів, що
мають допоміжне значення для вивчення теми й сприяють глибшому сприйманню та
осмисленню певного поняття.
Якщо вчитель передбачає встановлення міжпредметних зв’язків із залученням
додаткового матеріалу, а саме репродукцій, аудіо-, відеозаписів музичних
творів, то бажано добирати їх з огляду на зміст навчальних програм з
образотворчого і музичного мистецтва для певного класу.
Вивчення іноземної
мови
У початковій школі особливо важливо розвивати в дітей позитивну мотивацію
до вивчення іноземної мови, а також
формувати здатність і готовність до іншомовного навчання на наступному етапі
основної школи.
Ефективність
раннього початку вивчення іноземної мови не викликає сумнівів, тому що мова,
вивчена в дитинстві, розкриває мовні й комунікативні здібності учня: мимоволі
зіставляються факти двох мов; мовна картина світу створюється окремо для кожної
мови.
Іншомовна діяльність як новий спосіб спілкування молодшого школяра потребує
створення позитивної мотивації, яка є одним із найважливіших психологічних
факторів успішності вивчення іноземної мови і ключовим питанням організації
навчання молодших школярів.
1-й клас початкової школи
розглядається як основний у формуванні іноземної вимови, ритміко-інтонаційних
навичок та звуко-буквених співвідношень.
35 годин,
відведених програмою на вивчення іноземної мови в 1-му класі, планується розділити на 2 етапи – I півріччя – 16
годин для засвоєння фонологічного
аспекту мови (усний увідний курс) і 19 годин (II півріччя) на засвоєння
звуко-буквених співвідношень.
З метою полегшення оволодіння процесами читання і письма рекомендовано
використовувати стандарт напівдрукованого шрифту.
В обох
випадках оволодіння звуковою та буквеною системами іноземної мови відбувається
на основі виділених авторами комунікативних одиниць, які повністю відповідають
тематиці ситуативного спілкування та реалізують мовленнєві функції,
запропоновані програмою з іноземної мови для 1-го класу.
Знайомство учнів зі звуковою системою іноземної мови повинно відбуватися на
основі імітативно-ігрових технологій в умовах комунікативних ситуацій, що
являють собою сукупність мовленнєвих та немовленнєвих умов, необхідних і
достатніх для здійснення мовленнєвих дій. За принципом схожості типові
комунікативні ситуації поєднані за сферами спілкування.
Вивчення фонетики, тобто звукового ладу мови (звуків, звукосполучень, наголосу, ритму,
мелодики, інтонації, паузи), як самостійного аспекту не передбачається. Діти
опановують вимовні навички у ході навчання усного мовлення і читання. У школі
важко домогтися бездоганної вимови учнів, тому вимоги до неї визначають за
принципом апроксимації — наближення до правильної вимови. З цією метою
обсяг фонетичного матеріалу, яким повинні опанувати учні, обмежується, а також
допускається деяке зниження якості проголошення окремих звуків. Це має місце в
межах, що не порушує процесу усного спілкування.
Послідовність вивчення відібраного фонетичного матеріалу визначається
завданнями розвитку усного мовлення і читання і тому може варіюватися у
залежності від того, якими мовленнєвими зразками та у якій послідовності
повинен опанувати учень. Однак, у всіх випадках знайомство практично з усім
фонетичним мінімумом має місце на початковому етапі, причому значна частина припадає на перше півріччя. Тому на
початковому етапі постає відповідальне завдання – закласти основи усієї
подальшої роботи з вимови.
В оновленій програмі з іноземної мови для
учнів 1-го класу виділено найбільш відповідні сфери спілкування, а саме:
особистісна, центром якої є сім’я, друзі, дозвілля, іграшки, тварини; публічна,
що охоплює свята та традиції, пов’язані з ними; освітня, сконцентрована навколо
знань предметів шкільного побуту.
Маленьким
дітям важливо зрозуміти, що іноземна мова пов’язана з якимось іншим способом життя,
конкретними людьми, які живуть в іншій країні та користуються цією мовою. Так,
при навчанні та підготовці формування звертання, прощання до знайомих та
незнайомих людей у різних життєвих ситуаціях слід акцентувати увагу на значенні
етикетних правил, правил рольового етикету, що впливає на процес взаємного
розуміння людей, які виховувалися в різних культурах. Уже в початковій школі
учень повинен знати як привітати друга, вчителя, які комунікативні одиниці
можна використовувати, реагуючи на прості запитання типу «Як справи?», залежно
від ситуації спілкування. Засвоївши, як функціонує даний приклад у створеній
комунікативній ситуації, учень легко переносить його в реальну ситуацію в
класі, знайомлячись одне з одним і представляючи своїх друзів.
Таким чином,
саме комунікативна одиниця, що підлягає засвоєнню на уроці, визначає набір і
черговість звуків для введення та тренування, а імітативно-ігрові технології
сприяють формуванню в учнів усіх компонентів фонологічної компетенції, а саме:
ритму, наголосу та інтонації.
Принцип міжпредметності реалізується
при виконанні учнем завдань у робочому зошиті, де запропоновано домалювати
героїв, розмалювати їх, вирізати та зробити власну іграшку, яку вони будуть
представляти на уроці, драматизуючи власну казку. Усі завдання робочого зошита
сприяють розвитку самостійної навчальної діяльності, вимагають від учнів
творчого індивідуального підходу до їхнього виконання.
Отже, І півріччя закінчується засвоєнням усієї
звукової системи англійської мови і комунікативних одиниць, зумовлених
тематикою ситуативного спілкування особистісної сфери («Я», «Мій друг»,
«Сім’я», «Іграшки»).
У ІІ-му
півріччі продовжується формування мовленнєвих умінь за темами публічної та
освітньої сфер спілкування з основним акцентом на вивченні звуко-літерних
співвідношень. Засвоєння даних співвідношень не буде викликати труднощів у
дітей, тому що вони вже знайомі зі звуками іноземної мови. Новим буде
порівняння звука та літери з одного боку, і порівняння літер іноземної та
української мов. До цього часу учні 1-го класу вже знають букви рідної мови і
вміють читати, тому засвоєння літер іноземної мови буде значно легшим. Тут
також будуть доцільними комунікативно-ігрові технології, за допомогою яких учні
не тільки засвоюють усі букви алфавіту, але й відтворюють графічні образи
літер, коротких слів, частина з яких уже була засвоєна раніше.
Закінчується
1-й рік навчання святом Букваря, на якому учні демонструють отримані знання,
уміння і навички в усній формі, на основі комунікативних завдань.
2-й рік вивчення іноземної
мови передбачає не тільки більшу
кількість годин, відведених на її вивчення, але й збільшення тем ситуативного
спілкування, особливо в публічній сфері (короткі відомості про своє місце, пори
року, екскурсії). Сфери спілкування, з якими учні познайомилися в 1-му класі,
отримують поширене тлумачення, наприклад, до представлення членів сім’ї
додається їх вік, описання зовнішності, до характеристики друзів додається опис
їхнього одягу, улюблених іграшок, захоплення.
Комунікативно-мовленнєвий
розвиток учня 2-го класу продовжується в усній формі спілкування, тобто учень
повинен навчитися сприймати і розуміти іноземну мову на слух і відповідно на
неї реагувати. У цьому віці діти легко сприймають почуте, без труднощів
розуміють на слух не тільки окремі слова, але й
цілі комунікативні одиниці, об’ємні мовні відрізки, тому навчання
аудіювання – розуміння мови, що сприймається на слух є невід’ємним компонентом
навчання комунікації. Воно складається з уміння диференціювати звуки, що
сприймаються, інтегрувати їх в смислові комплекси, утримувати їх у пам’яті під
час слухання, здійснювати можливе прогнозування і, виходячи із ситуації
спілкування, розуміти отриману інформацію. Саме через аудіювання відбувається
засвоєння мовленнєвої сторони мови, що значно полегшує оволодіння говорінням.
Матеріалом для слухання у 2-му класі слугує не тільки жива мова вчителя на
уроці, але й аудіозаписи дитячих віршиків, пісень, римівок, мікродіалогів,
міні-розповідей.
У 2-му класі
розглядається цілеспрямована робота з читанням в 2-х напрямах – навчання
техніки читання (читання вголос) та читання про себе, оскільки в 1-му класі
діти вже засвоїли англійський алфавіт, оволоділи елементарними знаннями про
звуко-літерні співвідношення. Дитина починає усвідомлювати важливість мнемічної
задачі для засвоєння навчального матеріалу, поданого вчителем. У цьому віці
відбувається інтенсивне формування прийомів запам’ятовування, тому при
формуванні вмінь читання необхідно використовувати прийоми активізації
асоціативної пам’яті учнів, спроможних «зачепити» емоційну та інтелектуальну
сфери дітей, посилити чуттєву основу їхнього сприймання
і допомогти їм більш яскраво закарбувати в пам’яті правила читання.
Навчання
читання про себе іншомовних текстів покликано вирішувати певні комунікативні
задачі, тому, починаючи з молодшої школи, слід навчати комунікативному читанню
в послідовності: від комунікації – до читання і від читання – до комунікації.
Перед тим, як діти перейдуть до читання написів під малюнками, загадок, віршів,
міні-розповідей, вони повинні будуть виконати нескладні комунікативні завдання:
відповісти на питання учителя, сказати 1-2 речення про героїв, описати їхню
зовнішність, припустити їх улюблений вид заняття і т.д. Комунікативні завдання
після читання тексту вимагають від учня поширеної відповіді на питання, виразу
за опорами (ключовими словами, малюнками).
Навчання
читання на комунікативній основі реалізують закладений у концепції інтегративний підхід, коли мовний і мовленнєвий
матеріал, що вивчається, проходить через 3 основних аналізатори – слуховий,
зоровий та моторний. Четвертий – динамічний аналізатор - додається під час
навчання письма і тим самим остаточно закінчують формування мовних навичок та
мовленнєвих вмінь.
Учні 2-го
класу засвоюють навички техніки письма – графіки та орфографії.
Саме у 2-му
класі закладаються основи грамотного письма. Навчання письмового мовлення як
самостійного виду мовленнєвої діяльності починається у 3-му класі і
продовжується до закінчення початкової школи.
До закінчення
навчання в початковій школі учень повинен навчитися не тільки грамотно
скопіювати текст англійською мовою за дотриманням прийнятих норм графіки та
орфографії, але й вставляти в нього слова та словосполучення згідно з
навчальною ситуацією, а також самостійно писати листівку, повідомлення.
В 3-4 класах значно
ускладнюється тематика мовного та мовленнєвого матеріалу для говоріння. Крім
невербальних моделей комунікативної поведінки, діти будуть уживати
емоційно-забарвлені комунікативні одиниці розмовної мови, характерні носіям мови,
які вони вивчили завдяки використанню автентичних прикладів іноземної мови
(народні наспіви, дитяча поезія, казки, оповідання тощо), та які вони будуть
уживати під час відтворення власних діалогів, що моделюють реальне спілкування.
У 3-4 класах
доцільно застосовувати ситуації, побудовані за принципом діалогу культур, а
саме: ситуацій - уявних подорожей до визначних місць країни, мова якої
вивчається, ситуацій-обміну думками, пов’язаних з обговоренням отриманих знань
про національні реалії іншої та своєї культури, наприклад, про реалії шкільного
життя, національні та родинні свята, світу дитячих захоплень тощо.
На відміну від 1 і 2 класів, в 3-4 класах
збільшується доля самостійної роботи учня над мовним та мовленнєвим матеріалом,
що дозволяє молодшим школярам реалізувати свої творчі здібності. Особливої
уваги заслуговує проектна робота як різновид творчої групової роботи молодших
школярів. Завдання-проекти мають допомагати дітям під керівництвом учителя, а
далі і самостійно створювати зміст своєї навчальної діяльності і засвоювати
його в ході підготовки й захисту кінцевого продукту обраного проекту: колажу,
альбому, сторінки з книги, постеру і т.д.
Більш
успішному засвоєнню іноземної мови та формуванню особистості учня сприяє
підключення його емоційної сфери до процесу навчання. Оскільки метою уроку
англійської мови є формування іншомовної комунікативної компетентності, то
робота з розвитку емоційного інтелекту учнів ведеться опосередковано, поєднуючи
вивчення мови та засвоєння емоційних компетенцій. Вона повинна охоплювати всі
рівні діяльності вчителя (планування уроків, оформлення кабінету, відбір
навчального матеріалу та вправ тощо) та більшість етапів уроку.
Учнів слід
навчати розумінню різних аспектів невербальної поведінки (мови тіла, жестів,
міміки тощо) та використанню цих невербальних засобів вираження емоцій. Слід
звертати увагу на тембр голосу, швидкість мовлення та інтонаційні зразки.
Необхідно дотримуватися толерантної атмосфери під час виконання завдань в парах
і групах; формувати в учнів здатність бачити різні способи вирішення однієї і
тієї ж навчальної задачі.
Під час
виконання комунікативних вправ на різних етапах уроку та відповідно до
навчальної ситуації учитель має заохочувати учнів до бажання ділитися
інформацією особистого характеру з іншими людьми, моделювати свою реакцію на
натяки та слова інших людей, пропонувати свою допомогу та підтримку, реагувати
позитивно чи негативно, демонструвати своє вміння слухати, розуміти та
співчувати, виявляти власну участь, згоду, захоплення тощо. З цією метою учнів
необхідно навчати чітко формулювати твердження,
що описують їхні емоції та відчуття,
висловлювати побажання, говорити про те , що для них важливо та цікаво,
виявляти інтерес до співрозмовника, отримувати задоволення від спілкування,
позитивно реагувати на важливі для співрозмовника події, уважно та активно
слухати, уміти ставити питання та заглиблюватися в деталі.
Для повноцінного забезпечення навчального процесу вчитель може залучати додаткові засоби (аудіо/відео записи,
дидактичні копіювальні матеріали, електронні носії інформації тощо) та активно
використовувати такі види навчальної діяльності учнів на уроці, як: розучування
та відтворювання пісень, музичних римівок, лічилок, віршів, епізодів
мультфільмів, адаптованих до умов навчання. Це
не тільки урізноманітнить навчальний процес, а й сприятиме підвищенню його
ефективності, дозволить індивідуалізувати та диференціювати навчальну
діяльність учнів відповідно до їхніх особистісних рис, здібностей та рівнів
навченості.
Доцільно активніше впроваджувати у практику школи навчальні інтернет-ресурси, які збагачують
соціокультурну компетенцію учнів, знімають психологічний бар’єр перед вивченням
іноземної мови, розвивають соціальні й особистісні якості школярів: упевненість
у собі і здатність працювати в колективі, а також показують результативність
навчання через установлення міжкультурних зв’язків у віртуальному просторі.
Можливості використання Інтернет-ресурсів не повинна обмежуватися розташуванням
закладу чи його статусом.
Усе це
сприятиме реалізації одного з провідних завдань середньої школи – навчати учнів
успіху, у нашому випадку – вивчення і використання іноземної мови у
міжкультурному спілкуванні.
Навчальні програми не встановлюють порядок
(послідовність) вивчення предметної тематики у рамках навчального року, а лише
вказують на зміст, вивчення котрого є об’єктом тематичного контролю та
оцінювання у рамках семестрового і підсумкового контролю.
Програми з іноземних мов мають
наскрізний характер та представлені в єдиній системі, в діяльнісній
термінології з чітко вираженою кореляцією між класами.
Звертаємо
увагу на те, що у загальноосвітніх навчальних закладах можe використовуватися
лише те навчально-методичне забезпечення, що має відповідний гриф Міністерства
освіти і науки України. Перелік рекомендованої літератури затверджується
наказом Міністерства освіти і науки України та оприлюднюється через
«Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України». Із зазначеним
переліком можна буде ознайомитися на сайті Міністерства освіти і науки України www.mon.gov.ua
Учитель/учителька у початковій школі є ключовою фігурою,
яка власним прикладом, способами взаємодії з учнями, батьками, колегами, а не
декларацією певних положень, формує позитивне ставлення дитини до себе, інших
учнів, педагогів, школи, навчання. Провідною стильовою характеристикою
діяльності вчителя/вчительки початкової школи є демократичність. Перехід початкової освіти на якісно новий рівень можливий лише за умови
конструктивної взаємодії школи й родини на засадах партнерства. Розуміння
пріоритетності родинного виховання
ставить перед школою завдання залучення батьків до організації
навчально-виховного процесу як його рівноправних учасників.
Обсяг домашніх завдань визначається згідно з
Державними санітарними правилами і нормами влаштування, утримання загальноосвітніх
навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу (ДСанПІН 5.5.2.008-01).
У 1-му класі домашні завдання не задаються.
У 2-4 класах
обсяг домашніх завдань з усіх предметів має бути таким, щоб витрати часу на їх
виконання не перевищували: у 2-му класі – 45 хвилин; у 3-му класі – 1
години 10 хвилин; 4-му класі – 1 години 30 хвилин.
У 2 класі учням можуть
пропонуватися завдання, які мають місце виключно за умов зорієнтованості на
конкретну дитину і відповідною диференціацією за рівнем складності та змістом.
Визначальним для прийняття учителями рішення пропонувати такі завдання чи ні, є
їх доцільність для успішного просування кожної дитини за власною освітньою
траєкторією.
Акцентуємо
увагу на правильному визначені обсягу домашнього завдання, щоб учні не
відчували перевантаження. Для цього необхідно враховувати зайнятість учнів з
інших предметів у цей день, темп і ритм роботи учнів, стан їхнього здоров’я.
Недопустимим є перевантаження учнів завданнями, які містяться
у додаткових посібниках, зошитах з друкованою основою: зафарбовування малюнків,
складання схем, таблиць, виконання додаткових завдань і вправ, написання
домашніх творів тощо.
Завдання мають
бути посильними для самостійного виконання учнями. Не можна пропонувати
завдання на невідпрацьований матеріал, який не пояснювався на уроці, оскільки в
такому випадку вся складність засвоєння навчального матеріалу переноситься з
уроку на домашню роботу. Недопустимим є домашнє завдання з написання рефератів.
Домашні завдання не задаються учням на вихідні, святкові
та канікулярні дні.
Перевірку навчальних досягнень учня/учениці початкової школи здійснюють з урахуванням принципів психологічної
комфортності і здоров’язбережувального характеру навчально-виховного процесу.
З метою зменшення психологічного
напруження у першокласників, для письма рекомендується користуватись простим
олівцем – за рішенням вчителя, відповідно до рівня готовності дітей. На розсуд
вчителя допускається виправлення або гумкою, або закресленням. Звертаємо увагу
вчителів, що наявність охайних виправлень, здійснених самою дитиною, не впливає
на оцінку за роботу, про що зазначається в оновлених орієнтовних вимогах до
оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів. Необхідно пам’ятати,
що дитина має право на помилку.
Використання олівця рекомендоване
до сформування навички письма. Час і етап переходу на кулькову ручку визначає
сам вчитель, індивідуально для кожної дитини.
При перевірці письмових робіт в
адаптаційному періоді навчання в 1 класі не рекомендується використання ручки з
червоною пастою для позначення помилок. Звертаємо увагу, що для успішного і
вмотивованого навчання дітям початкової школи важливо отримувати більше схвалень
їхньої роботи, аніж виправлень чи вказівок на помилки.
Для оцінювання письмових робіт в
зошитах, а також у щоденниках можна використовувати колір ручки за вибором
вчителя.
У програмі з «Іноземних мов»:
суттєво спрощено вимоги до письма
для учнів 1-го класу;
скорочено обсяг висловлювань у
мовленнєвій компетенції «Говоріння» та обсяг письмових повідомлень у
мовленнєвій компетенції «Письмо»;
вилучено складні граматичні форми, що належать до мовного рівня А2: множина
іменників, закінчення (-es) (1 клас),
присвійний відмінок іменника (3 клас), Present Perfect (4 клас),
структура to be going to (4 клас);
вилучено з лінгвістичної лексичної компетенції теми «Шкільне приладдя» (2
клас), що дублює вимоги 1-го класу;
спрощено вимоги до письма у 3 класі щодо написання листів та листівок («за зразком оформлюють короткі повідомлення та листівку-вітання,
СМС»);
уточнено мовленнєві функції щодо опису емоційного стану: «виражати
настрій»;
уточнено вимоги мовленнєвої компетенції «Аудіювання», з урахуванням роботи
з навчальними аудіо- та відеоматеріалами;
уточнено тематику ситуативного спілкування:
«Дозвілля» («Іграшки», «На прогулянці») – 1 клас, «Свята та традиції» («Харчові продукти») – 2 клас, «Помешкання»
(«На кухні»), «Природа і навколишнє середовище» («Пори року»), «Відпочинок і
дозвілля» («Поїздка на канікулах») – 3 клас, «Свята і традиції» («Святкування у
кафе») – 4 клас...."
